[ad_1]
Цього року Sony робить паузу у випуску ігор у своїх найгучніших серіях, тому жодного нового Ucharted чи God of War. Але зовсім без ігор японці нас також не полишають. На початку року вийшов консольний ексклюзив Helldivers 2, який став справжнім «сплячим хітом», навіть для розробників. На черзі, мабуть, найгучніший реліз цього року для PS5, на яку платформотримач покладав великі сподівання. Якою ж вийшла нова гра авторів Nioh? Зараз розповімо у нашому огляді Rise of the Ronin.
Мета є
Rise of the Ronin переносить нас в середину XIX ст. на кінець періоду Едо. Тобто останні роки правління сьогунату. Після років перебування в ізоляції, сьогун прочиняє двері Японії для західного світу. Передусім для американців, які й посприяли цим змінам не без погроз силою.
Не усім активним громадянам подобаються такі зміни. Особливо те, що «варвари» втручаються у політичні справи країни. «Варварами» японці називають усіх іноземців. Головний герой, або героїня, стачає безпосереднім учасником цих подій, проте має власну мету, але це вже територія спойлерів.
Історія викликала найбільше здивування, особливо якщо пригадати, що перед нам Souls-подібна гра. Розробники чимало уваги приділяли варіативності історії та системі вибору, і вона тут дійсно є і, що, важливо — працює.
Основним полем наших рішення виступає підтримка сьогунату, або ж тих, хто виступає проти нього. Обравши квест на підтримку сьогуна нам стає недоступним завдання його противників. При цьому основний вплив здійснюється на нашу репутацію серед другорядних персонажів.
Проте система вибору існує й в менш глобальних завданнях. До прикладу, один з перших квестів приводить нас до розбійника. У фіналі битви з ним його можна помилувати, або ж добити. Якщо обрати перший варіант, то він стане нашим напарником у завданнях. Що цікаво, трішки згодом, цей же розбійник буде пов’язаний ще одним квестом. І нас знову повстане вибір, вбити його, або ж об’єднатися з ним.
За історією спостерігати справді цікаво, персонажі колоритні, а деякі сюжетні повороти хоч і прочитуються ледве не одразу, все одно викликають зацікавленість.
Один з початкових сюжетних твістів розробники навіть не приховують, помістивши його у вступне відео гри та трейлери.
Якщо вам цікавий цей період існування Японії, то у грі побачите чимало знайомих імен, місць та подій. Для зручності розробники навіть додали хронологію з коротким описом важливих рішень, що сталися в той чи інший рік. В якийсь момент навіть дозволять переграти переломні моменти минулого, які змінять поточну історію.
Свій шлях
Nioh була одним з перших Souls-like ігор, яка мала своє обличчя, а не просто копіювала механіки та сетинг батьків жанру. Rise of the Ronin продовжує традиції попередника і йде власним шляхом. І цей шлях доволі лояльний до гравця на багатьох рівнях.
Для початку гра дає обрати рівень складності, що саме по собі явище у «соулсах» рідкісне, якщо не сказати унікальне. Щобільше, протягом гри, якщо особливо часто помирати на босах чи потужних ворогах, гра запропонує знизити складність, або ж навіть покинути місію. Це якщо ви саме в процесі її виконання. Та й взагалі змінити складність можна у будь-який момент гри.
По відчуттю гра балансувалася саме для Середньої складності. Челенджу достатньо, щоб гра не перетворилася у легку прогулянку, особливо на босах.
Ще одним кроком у бік зручності є чекпоінти. Померши у спробі звільнити селище, ми відродимося не біля найближчого вогню, а прямо перед входом у поселення. Навіть потужні вороги, яких ми вбили, не відродяться, що пришвидшує виконання таких завдань. Також перед кожним босом є вогонь, з якого можна навіть покинути місію, та торговець чорного ринку, що має у запасі розхідники та може покращити зброю чи обладунки.
Система талантів зроблена цікаво. Маємо чотири основні характеристики і за кожною закріплене окреме дерево талантів. Відкриваючи таланти зростає відповідна характеристика. Як і в попередніх іграх студії, кожна зброя отримує великий бонус до шкоди від однієї характеристики та трішки менший від інших. До прикладу, якщо обрали дві катани, то дуже бажано прокачувати дерево талантів яке відповідає Спритності.
При цьому ігнорувати дерево талантів Харизми чи Сили теж не варто. Перше відкриває варіанти відповіді у діалогах, та дозволяє обманювати людей. Друге дає можливість ефективніше бороти противників. Четверта характеристика, Інтелект, до прикладу дозволяє створювати різні зілля та намазки на зброю.
При цьому очки досвіду є двох типів, універсальні та спеціальні. Виконуючи конкретні дії здобуваємо спеціальні очки, до прикладу Спритності. Деякі таланти можна придбати виключно за спеціальні очки досвіду, тоді як більшість купуються за універсальні.
Система досвіду у грі стандартна та схожа на Nioh. Після смерті втрачаємо весь накопичений досвід, який тут називається Кармою. Що б повернути накопичення потрібно подолати противника який вбив нас, або ж завдати йому критичної шкоди. В інакшому випадку все втратимо.
Проте відмінності від інших схожих ігор теж є. Накопичений досвід не є валютою. Після набрання необхідної кількості Карми вона автоматично конвертується в очки досвіду біля вогнів. Відповідно після смерті втрачається саме не конвертована карма. Тому бажано якнайчастіше підходити до вогнів та відкривати нові. Вони також слугують точками швидкого переміщення.
Якщо ви грали у Nioh, то боївка Rise of the Ronin не буде для вас великим відкриттям. Основою є стійки, які тут називаються стилями бою. Для кожної зброї стилів може бути з пів десятка, але активними може бути лише три.
Стилі видають поступово по сюжету, або ж за виконання додаткових квестів, або вбивство ворогів, які володіють потрібним стилем. Для кожної зброї стилі потрібно відкрити окремо. Окрім того, що стилі мають різну динаміку бою та спецудари. Кожний з них краще чи гірше підходить для конкретних противників, про що сповіщає спеціальна іконка біля здоров’я ворога.
Таким чином розробники підштовхують нас динамічно змінювати стійки, на що навіть націлені деякі таланти. А якщо жодна стійка не має переваги над міцним противником, гра дає можливість перемикнутися на напарника у будь-який момент.
У грі десять видів зброї, не рахуючи далекобійної. Чим більше користуємося одним типом зброї, тим вищим стає її рівень, що дає бонуси до різного типу шкоди.
Напарники — ще одне нововведення, яке робить гру цікавішою та трішки легшою. Майже перед кожним сюжетним завданням маємо змогу обрати до двох напарників НІПів. Як і гравець, напарники мають свої стилі бою та зброю, які, щоправда, не можна змінювати. Але у будь-який момент виконання місії між трьома персонажами можна дуже швидко перемикатися.
Напарники завдають чимало шкоди противникам, тому бажано їх не ігнорувати. Ще є НІПи, які просто супроводжують нас на місії, на них не можна перемикатися, та й за спостереженням, вони частіше просто намотують кола біля противників, аніж приносять якусь користь.
Якщо ж героя, або одного з напарників поклали в бою, ціною однієї аптечки можна підняти полеглого. Що насправді не завжди є правильним рішенням, адже не найгірший варіант це зберегти аптечку для себе у спробі добити ворогів самотужки. Після бою напарники «оживуть» без нашої допомоги.
Що круто, в багатьох місіях напарником може бути живий гравець. Та, на жаль, гра не має можливості повноцінного кооперативного проходження.
З напарниками та деякими НІПами бажано розвивати відносини підвищуючи рівень довіри до героя. З кожним рівнем у них відкриватимуться нові вміння, а НІПи будуть надавати нові послуги. До прикладу, винахідник надасть вогнемет та поліпшення для дельтаплана.
По першому ігроладному трейлеру у Rise of the Ronin відчувалися нотки запозичень з Sekiro: Shadows Die Twice, що виявилося правдою. По-перше, протагоніст має гак-кішку, яка допомагає у пересуванні мапою, а також притягуванні противників чи жбурлянні різних предметів.
По-друге, боївка закцентована на репостах. Тобто блокуванню ударів противників в момент їх завдавання з подальшою контратакою. Головна мета — якомога швидше збити «стабільність» противника, що б завдати максимальної шкоди. Найбільше стабільність противників знижує саме вдалий репост, особливо якщо вміло заблокувати суперудар противника. Але це не так просто, як здається. Навіть у рядових мобів суперудари можуть бути підступними, які перший час важко зчитати.
Повсталий ронін
До бойової системи Rise of the Ronin у мене майже немає претензій. Вона динамічна та варіативна. Ви можете бігати з великим мечем вичікуючи мить для завдання потужного удару, або ж взяти по мечу в кожну руку й завдавати швидких ударів відскакуючи від випадів противника.
Єдине з чим можуть виникнути проблеми, це репости, які є основою боївки. На жаль, мені не вдалося спіймати хвилю цієї механіки гри, тож практично кожна битва з босом викликала біль. Проте на славу розробникам, вони на них не зациклювалися, й подолати будь-якого ворога можна вмілим маневруванням та правильним менеджментом витривалості. Ще однієї важливою складовою будь-якого «соулса».
До всього іншого ще додалася кров на лезі, яку регулярно потрібно збивати, щоб завдавати максимальної шкоди противникам.
Відкритий світ та його наповнення вийшли далеко не ідеальними. Перший час, поки гра тільки відкриває різні типи активностей, виконувати другорядні завдання цікаво. Більшість з них мають якусь маленьку історію, часто навіть непогану і з варіативністю. Випадкові події перший час теж не дратують і навіть покликаються до внутрішнього відчуття справедливості та порядності. Наприклад, розібратися з розбійниками, які перекрили дорогу, через що мандрівники бояться ходити цим шляхом. Або ж грабіжник викрав сумочку у дами й спішить на коня аби втекти.
Ну і звичайно форти, без яких не обходиться жодна гра у відкритому світі. Найчастіше ними тут виступають невеликі селища. Звільнивши поселення від загарбників до нього повернуться мешканці та торговці, а нам відкривається вогонь, що є найважливішою причиною братися за ці завдання.
Є навіть пасивні активності. До прикладу, можна здавати в оренду котів, за що отримати цінні, але частіше не дуже, предмети. Також є можливість відправити акіта на пошуки ресурсів. При цьому, якщо підключені до мережі, то у нашому світі з’являтимуться собаки інших гравців. Якщо з ними погратися, то отримаємо невеличку винагороду. Також можна облаштувати власний будиночок. Кожний предмет інтер’єру дає невеличкий бонус. До прикладу, якщо поставити парні мечі на видноту, то збільшиться шанс випадіння парних мечів з противників.
Система луту Rise of the Ronin переїхала прямо з Nioh. Предметів насипають щедро, більшість з яких одразу йдуть торговцю, або розбираються на ресурси. Деяке спорядження є частиною набору. Зібравши два і більше предметів одного набору будемо отримувати бонуси до завданої шкоди, броні та однієї з основних характеристик.
Дещо заважає подорожувати світом нестабільність коня. Забрівши кудись на кам’янисту місцину, кінь починає поводити себе дуже непередбачувано. І питання не в тому, що він тварина й чогось боїться, ні. Ним просто стає незручно керувати, його кидає з боку в бік й в такі моменти простіше спішитися та вибратися з нерівної поверхні на власних двох.
Кінь в Rise of the Ronin має вбудований GPS. Буквально. Вказуємо точку на мапі, натискаємо кнопку й кінь сам нас везе до місця призначення. Щоправда, тварина обирає прокладену стежину, а часто найкоротший шлях лежить навпростець. Для когось функція може бути корисною, але я нею користувався раз, коли її вперше презентували.
Дельтаплан не викликає жодних нарікань. Він легко керується, швидко розгортається та дозволяє потрапити у важкодоступні місця.
Частіше користуватися телепортацією підштовхує графіка. Вона тут прямо з PS4, при чому не на піку минулого покоління. У Rise of the Ronin є кілька режимів графіки, навіть з підтримкою трасування відображень, але не бачу доцільним в подібній грі жертвувати 60fps заради трішки красивішого чи чіткішого зображення. Та ж Ghost of Tsushima виглядає красивіше і теж працює в 60fps на поточному поколінні консолі Sony.
Rise of the Ronin могла стати чудовою Souls-грою для тих, хто не любить Souls-ігри. В ній хороший сюжет з харизматичними героями та системою вибору, яка дійсно має вплив на історію та персонажів. Бойова система дозволяє гнучко підібрати динаміку бою та не зациклюється на центральному елементі цієї гри — репостах. На додачу гра має рівні складності та велику кількість елементів, які роблять ігровий досвід зручним та зрозумілим.
Але створивши відкритий розробники змогли наповнити його вмістом, цікавість якого вистачило на перші десять годин грання. Також відмова від фентезійності світу з часом дається в знаки. Всі вороги у Rise of the Ronin це люди. Великі, маленькі чи широкі, але люди. І якщо прибрати деяких унікальних босів, решта ворогів візуально дуже схожі. Не вистачає того різномаїття, яке було в дилогії Nioh. Але це радше проблема сетингу, а не гри як такої.
У підсумку, Rise of the Ronin дуже легко пропустити та нічого не втратити. Але тим, хто захоче зануритися в один з найцікавіших періодів Японії має всі шанси отримати задоволення від цікавої історії та хорошої бойової системи. Хоча все ж краще дочекатися знижок.
[ad_2]
Источник