Метеорит NWA 12774, знайдений у Сахарі, може виявитися уламком давно втраченої протопланети з ранньої Сонячної системи. Про це пише Gizmodo.
Читайте также: Андрій Вітренко Батьки: биография, семья и профессиональный путь
Що сталося
Команда дослідників із University of Colorado Boulder вивчила метеорит NWA 12774, який належить до дуже рідкісного класу ангритів. Серед приблизно 80 000 відомих метеоритів таких зразків лише кілька. Саме тому вони особливо цікаві для науки: ангрити вважають одними з найдавніших базальтових метеоритів, а їхній вік оцінюють у 4,56 млрд років.
У центрі нового дослідження — хімічний склад метеорита. Вчені знайшли в ньому клінопіроксен із дуже високим вмістом алюмінію. Зазвичай такий мінеральний «підпис» вказує на кристалізацію під високим тиском. І тут починається найцікавіше: такий тиск навряд чи міг виникнути всередині невеликого астероїда.
Щоб це перевірити, команда створила обчислювальну термодинамічну модель і змоделювала умови, за яких могли сформуватися мінерали в NWA 12774. Розрахунки показали, що для цього потрібен тиск щонайменше 17,5 кілобара. Для порівняння, на дні Маріанської западини тиск становить близько одного кілобара.
Читайте также: Клієнт VS. дизайнер: як створювати разом, а не протистояти — головне з виступів «Тактичної пʼятниці»
Чому це цікаво
Далі дослідники оцінили розмір батьківського тіла, з якого міг походити цей метеорит. Мінімальна оцінка — радіус близько 1000 км. Це вже значно більше за типові астероїди. Ба більше, структура кристалів у зразку добре збереглася, а це може означати, що вони сформувалися не дуже глибоко під поверхнею.
Якщо так, батьківське тіло могло бути ще більшим — потенційно розміром із Марс. Науковці висунули гіпотезу, що NWA 12774 міг бути частиною планетарного ембріона — тобто протопланети, яка існувала на ранніх етапах формування Сонячної системи, але згодом була зруйнована або поглинута іншими тілами. Прямих доказів тут поки немає, але хімія й мінералогія метеорита добре лягають у цю версію.
Нагадаємо, що Китай відправив новий екіпаж на свою орбітальну станцію Tiangong. Місія є частиною регулярної ротації екіпажів і програми наукових експериментів на орбіті. Водночас вона має досить символічне значення, оскільки один з астронавтів після завершення польоту проведе в космосі сумарно близько року. Йдеться не про безперервну 12-місячну місію, а про загальний час перебування на орбіті в межах кількох польотів.
Читайте также: Хто Такий Чарлі Кірк: біографія, кар’єра та особисте життя
