Токсичне середовище дорого обходиться бізнесу. За даними міжнародних досліджень, близько 75% працівників хоча б раз стикалися з токсичною корпоративною культурою. Більш ніж половина з них зрештою звільнялися — не через зарплату і не через відсутність росту, а тому що терпіти було більше неможливо.
Читайте также: Apple прискорює патчі безпеки для iPhone через ризики від AI
Приблизно те саме зараз відбувається в Україні. Але вже через нетерпимість і на рівні країни. За оцінками дослідження Open For Business, дискримінація ЛГБТ+ щороку коштує Україні щонайменше $553 млн, бо втрачається репутація, таланти, інвестиції та конкурентоспроможність.
Разом із правозахисною організацією Gender Stream розповідаємо, як правозахисники використовують сторителінг, інфлюенсерів і креативні кампанії, щоб боротися з нетерпимістю в суспільстві.
Чому нетерпимість стає економічною проблемою?
Дослідник Майкл Мартелл у роботі пише, що насильство, породжене ненавистю, має реальну економічну ціну: «…від пошкодження майна та медичних витрат — до психологічної шкоди та ціни страху, що хвилями поширюється через цілі спільноти. Нематеріальні наслідки — біль, страх, погіршення якості життя — варто оцінювати не лише для окремих людей, а й для цілих спільнот».
Іншими словами: коли людина почувається небезпечно — вона гірше працює, частіше хворіє, рідше інвестує в розвиток і частіше думає про еміграцію. Помножте це на тисячі людей — і отримаєте не соціальну статистику, а економічну проблему.
Голова правозахисної організації Gender StreamОльга Полякова впевнена — Україна зараз у точці, де ці розмови стають неминучими. І питання вже не «чи говорити про це», а як говорити так, щоб суспільство почуло.
«Країни конкурують не лише податками чи технологіями. Вони конкурують середовищем, у якому люди хочуть — або не хочуть — жити та працювати», — каже Ольга Полякова.
Чому офіційна комунікація не впливає на думку суспільства?
Складні соціальні теми рідко стають масовими самі по собі. За ними стоїть щоденна робота правозахисників/иць та експертів/ок, які досліджують проблеми, документують порушення та просувають необхідні зміни. Водночас для багатьох законотворців підтримка законів у сфері прав людини чи протидії злочинам на ґрунті ненависті досі залишається політично чутливим рішенням.
Врешті решт, коли офіційна влада виходить із комунікацією щодо випадків нетерпимості, ми отримуємо сухий текст, оздоблений евфемізмами і стандартним «це вже на порядку денному». І все це на фоні інформаційної перевтоми українців.
Історії замість статистики: як працює сторителінг?
Офіційна комунікація говорить до всіх і ні до кого одночасно, тому вона й не змінює поведінку в суспільстві — зазначають правозахисники. Gender Stream натомість намагається вийти за рамки експертної бульбашки та «достукатись» до різних аудиторій — навіть тих, хто може бути налаштований вороже.
І саме тут з’являються креативні комунікації. Що це може бути? Насправді, будь-що і будь-де. Головне — перекласти складну суспільну тему мовою, яку люди готові сприймати.
Гарний приклад — це зміна, яка відбулась із комунікацією військових підрозділів щодо рекрутингу. Немає більше суворих плакатів з мілітаристськими закликами йти воювати — натомість є людяна мова і аргументи, які пробивають банерну сліпоту і змушують хоча б замислитись «а може?».
«Людяна комунікація починається там, де закінчується офіційна. Замість сухої доповіді — історія конкретної людини. Замість статистики — обличчя. Так, в нас дійсно є аналітична платформа “Вартові”, яка збирає статистику по злочинам на ґрунті нетерпимості в Україні, але за кожною цифрою стоїть задокументована історія людини», —додає Ольга Полякова.
І саме тому сторителінг працює, а офіційні заяви провалюються. Спрацьовує проста людська психологія: ми рідко переживаємо через цифри, зате добре реагуємо на історії людей, особливо коли впізнаємо в них себе, друга, сусіда, колегу, тощо. А реакція — це перший крок до зміни поведінки.
Читайте также: Український виробник F-Drones відкриє перший завод у США після контракту з Пентагоном
Як інфлюенсери допомагають говорити про нетерпимість?
Дієвим провідником історій для Gender Stream стали інфлюенсери. Але їхня роль була не в охопленні заради охоплень, а в тому, щоб вивести тему нетерпимості за межі активістської бульбашки і привернути увагу до законопроєкту №13597, який направлений на збільшення відповідальності за злочини на ґрунті нетерпимості, а також пропонує розширити перелік ознак дискримінації.
Коли блогер, якому довіряють тисячі людей, розповідає про нетерпимість своїми словами, тема перестає бути чужою. Вона стає частиною звичайної розмови. А аудиторія, яка ніколи б не відкрила звіт правозахисної організації, раптом починає розуміти, що це проблема і про неї варто говорити.
Як пояснити суспільству складні юридичні поняття?
Правозахисниця та юристка та Gender Stream Ганна Литвинова каже: «Більшість людей не до кінця розуміють, що таке злочин на ґрунті нетерпимості. Це не окремий вид правопорушення, а будь-який злочин — побиття, погроза, пошкодження майна чи інше кримінальне діяння, — якщо його мотивом стало упередження до певної групи людей. Саме мотив тут є ключовим, але його значно складніше помітити, ніж сам факт злочину.
До того ж у публічному просторі одночасно використовуються різні терміни: “злочини на ґрунті ненависті”, “злочини на ґрунті нетерпимості”, “злочини, вчинені з мотивів упередження”. Для фахівців це близькі поняття, але для більшості людей така різноманітність лише заплутує. Саме тому важливо не лише вдосконалювати законодавство, а й пояснювати суспільству природу таких злочинів. Адже вони завдають шкоди не лише конкретній людині, а й цілій спільноті, до якої її відносять через певну ознаку».
Саме через цю складність пояснення команда й вирішила відмовитися від юридичної мови на користь історій реальних людей, адже саме вони допомагають зробити абстрактне поняття зрозумілим для широкої аудиторії.
Вийти з бульбашки активістської аудиторії
Gender Stream працює головним чином з правозахисною діяльністю LGBTQ+ спільноти в Україні. Тому завданням було вийти за рамки їх аудиторії і почати говорити до різних верств населення, яких тим чи іншим чином торкається законопроєкт №13597, що посилює відповідальність за злочини на ґрунті нетерпимості. Йдеться про злочини, вчинені щодо жінок, людей різних віросповідань, людей іншої раси та національності, і навіть військових з ампутаціями.
Наприклад, українська блогерка та письменниця Катя Бльостка поділилась тим, чого особисто вона «наслухалася» від суспільства, підвівши до думки про те, що «ненависть не вибіркова»:
Інша українська блогерка та модель Розалі Номбре розповіла про расистські висловлювання на свою адресу:
Знайти таких лідерів думок непросто — діляться правозахисники. Не кожен здатен публічно підняти чутливу тему через особисті травми, історії та емоції. Для багатьох — це про вихід із зони комфорту та ризик втрати підписників.
Тим не менш, кожне таке відео — це крок до публічної дискусії про нетерпимість та злочини, які виникають через неї. А також про те, що ми як суспільство повинні в собі змінити, щоб перетворитись на економічно привабливе середовище.
Чому все врешті повертається до економіки?
Між рилзами цих блогерів та питанням про конкурентоспроможність країни насправді одна лінія, просто на різних кінцях — кажуть у Gender Stream.
Коли суспільство вчиться реагувати на нетерпимість — змінюється середовище. А середовище це те, заради чого люди залишаються або їдуть. Бізнесу простіше наймати й утримувати людей, у країні — менший відтік талантів і вища довіра інвесторів. Толерантність давно перестала бути лише питанням моралі: Open For Business рахує її в конкретних мільйонах.
Звичайно, один рилз не ухвалює законів, а креатив не змінює суспільство замість нас. Але саме креатив виводить тему зі сліпої зони, перетворюючи чужі історії на спільну розмову.
Читайте также: Nova Post відкрила в Молдові термінал на 3 800 м² і перший фулфілмент-хаб
