Індустріальні парки стали одним із головних інструментів державної політики «Зроблено в Україні». У сектор уже залучили близько 45 млрд грн інвестицій, в країні працює близько 40 активних парків, а на розвиток їхньої інфраструктури держава цього року виділила ще 1 млрд грн. Але чи означає це, що індустріальні парки справді запускають нові виробництва та залучають бізнес?
Читайте также: «Львівський ІТ Кластер» призначив нового СЕО — хто замінив Веселовського
Журналістка Vector Олена Коваль розібралася, чому одні парки стають точками тяжіння для заводів та інвесторів, а інші роками залишаються лише записом у державному реєстрі. Що сьогодні шукає бізнес, вибираючи майданчик для виробництва, і які системні проблеми досі стримують розвиток промислових кластерів в Україні.
Як індустріальні парки стали одним із драйверів нової промисловості
Однією з головних точок тяжіння для релокованих підприємств стали індустріальні парки. Для виробника індустріальний парк — це спосіб не починати з нуля. Частина інфраструктури вже готова, а держава додатково стимулює інвестиції через податкові пільги. Наприклад, резиденти не платять податок на прибуток протягом 10 років, а також ввізний ПДВ і мито на обладнання. Держава зі свого боку співфінансує будівництво інженерно-транспортної інфраструктури — від електромереж до доріг. У результаті компанії можуть скоротити час запуску виробництва на 20-40% і зменшити витрати на будівництво на 30-40%.
Станом на 2026 рік, у Реєстрі індустріальних парків України — 116 об’єктів. За 2025 рік до нього додалося 27 нових парків — один із найвищих показників за весь час існування цього механізму.
Але кількість парків сама собою мало про що говорить, значно важливіше, скільки з них реально працюють — наразі їх 40. Серед найбільших — індустріальний парк «Формація. Львів», Вінницький індустріальний парк, «Біла церква», «Ма’Рижани», «Вуглецево-нейтральний Еко Агро Хаб Поділля “Городок”».
Разом із новими проєктами ринок почав позбавлятися парків, які так і не запрацювали. У січні 2026 року уряд прибрав із реєстру сім індустріальних парків, які фактично не розвивалися.
Як індустріальні парки змінили економіку Азії
Україна далеко не перша країна, яка робить ставку на індустріальні парки. Для багатьох азійських економік саме вони стали одним із фундаментів промислового зростання. Близько 65% усіх індустріальних хабів світу зосереджені в Азійсько-Тихоокеанському регіоні.
Саме індустріальні парки допомогли багатьом азійським економікам інтегруватися у глобальні виробничі ланцюги та залучити міжнародний капітал. У Китаї цю роль відіграли технологічні парки на кшталт Zhongguancun Science Park, у Сінгапурі — Jurong Industrial Park, на Тайвані — Hsinchu Science Park.
Показовим є приклад В’єтнаму. Сьогодні в країні працює близько 300 індустріальних парків, які стали одним із ключових факторів приходу міжнародних виробників та розвитку експортноорієнтованої промисловості.
Де концентрується бізнес
Географія індустріальних парків сьогодні багато в чому відображає нову логіку розвитку української економіки. Найбільше парків зареєстровано у Львівській області — 20. На другому місці Київська область із 15 парками, на третьому — Закарпатська — 12 проєктів.
Київщина приваблює компанії близькістю до столиці, логістикою та доступом до кадрів. У 2025 році в області відкрили чотири нові проєкти.
У бюджеті на 2026 рік на розвиток інфраструктури індустріальних парків виділили 1 млрд грн у межах політики «Зроблено в Україні». Для сектору це один із ключових інструментів підтримки, який дозволяє співфінансувати будівництво інженерних мереж, доріг та інших об’єктів, необхідних для запуску виробництв.
Втім, головне питання для галузі сьогодні, скільки парків зможуть залучити інвесторів, сформувати навколо себе виробничі кластери та перетворитися на повноцінні точки економічного зростання.
Що сьогодні шукає бізнес в індустріальних парках
Сьогодні бізнес приходить в індустріальні парки не за землею і навіть не за податковими пільгами, вважає засновник інноваційного парку UNIT.City та Індустріального парку «Біла Церква» Василь Хмельницький:
Читайте также: «Джеймс Вебб» знайшов на Плутоні й Титані невідому хімічну сполуку
«Індустріальний парк має продавати готовність до запуску виробництва. Сьогодні успішними стають ті парки, де вже є інженерна інфраструктура, достатні потужності електроенергії, дороги, вода, газ, сервіси для резидентів та команда, яка супроводжує інвестора. Після початку повномасштабної війни особливо зросла увага до надійності інфраструктури та швидкості реалізації проєкту».
CEO групи компаній «Індустріальні парки України» Валерій Кирилко погоджується: за його словами, на практиці наявність готових комунікацій забезпечує до 30% майбутнього успіху індустріального парку. Якщо ж інфраструктуру потрібно створювати з нуля, проєкт потребує значно більших інвестицій та часу на реалізацію. За даними Кирилко, близько половини потенційних інвесторів готові розглядати земельні ділянки без підготовленої інфраструктури.
Ще одна помітна зміна — попит на готові виробничі або складські приміщення, куди можна швидко заїхати та розпочати роботу.
Окрім інфраструктури, індустріальні парки конкурують за працівників. Тому найбільший попит — навколо великих міст або регіональних центрів.
«Для бізнесу надзвичайно важливо, щоб індустріальний парк був розташований поблизу міста з розвиненою соціальною та транспортною інфраструктурою. Інженерно-технічний персонал та управлінські команди часто перевозять разом із виробництвом, тому для них важливі житло, медицина, освіта та комфортне середовище», — пояснює Валерій Кирилко.
Чому одні індустріальні парки розвиваються, а інші залишаються на папері
Не кожен індустріальний парк автоматично перетворюється на виробничий кластер. Багато залежить від того, хто стоїть за проєктом і навіщо його створюють.
Кирилко виділяє три основні типи ініціаторів створення індустріальних парків:
- промислові підприємства;
- девелопери;
- органи місцевого самоврядування.
Найбільш успішною, каже, є модель, коли парк створюють під власне виробництво. За його словами, близько 60% замовників компанії «Індустріальні парки України» — це підприємства, які будують індустріальний парк навколо власного виробництва. У такому випадку парк від самого початку має якірного учасника або якірний завод, навколо якого надалі формується виробничий кластер.
Найскладнішою є модель, коли ініціатором виступає громада. Якщо на момент створення парку немає визначеного інвестора або професійної керівної компанії, готової взяти на себе розвиток проєкту, більшість комунальних індустріальних парків тривалий час залишаються неактивними.
Станом на перший квартал цього року, вже є 4712 робочих місць в українських індустріальних парках.
За останні роки на території активних індустріальних парків створили близько 1,2 млн кв. м промислової нерухомості та побудували майже 300 МВт енергетичних потужностей. Загальний обсяг інвестицій у сектор уже наблизився до 45 млрд грн.
За минулий рік індустріальні парки, наприклад, Київщини сплатили до бюджету 466 млн грн податків. Втім, навіть успішна модель не гарантує швидкого розвитку. Учасники ринку говорять про низку системних проблем, які продовжують стримувати появу нових виробництв.
«Найбільший виклик — швидкість реалізації проєктів. Для розвитку промисловості потрібні швидкі процедури підключення до інженерних мереж, передбачуване регуляторне середовище та доступ до довгострокового фінансування», — зазначає Василь Хмельницький.
Читайте также: Вибрати технічного партнера для криптобізнесу і не прогадати: ось 5 запитань, які допоможуть знайти рішення
