BlackRock майже не помітна в публічному просторі, без епатажних заяв чи CEO-зірок. Але є одне число, що пояснює її масштаб: близько $14 трлн активів під управлінням. Це як ВВП десятка країн Європи разом узятих. І при цьому більшість людей не купували нічого в BlackRock, хоча її інструменти вже давно є в їхніх пенсійних та інвестиційних накопиченнях.
Читайте также: Дети Усика: Семья, воспитание и влияние на карьеру чемпиона
Журналістка Vector Олена Коваль розібралася, як компанія впливає на банки, медіа та енергетику, але не володіє бізнесами напряму, та чому великі політики люблять і ненавидять CEO BlackRock.
BlackRock — інфраструктура фінансів
Ця компанія керує чвертю світових грошей і вбудована в саму архітектуру світового ринку — через індексні фонди, ETF та розпорошену структуру корпоративної власності, де вона майже завжди присутня як ключовий акціонер. BlackRock — найбільша у світі компанія з управління активами, яка керує приблизно $14 трлн інвестиційного капіталу.
BlackRock часто плутають із банком або хедж-фондом, однак її бізнес-модель принципово інша. Компанія не кредитує і не торгує власними грошима — натомість управляє активами інституційних та приватних інвесторів. Формально гроші їй не належать, але саме вона приймає інвестиційні рішення для трильйонів доларів капіталу.
У межах так званої «Великої трійки» — BlackRock, Vanguard і State Street — формується унікальна модель фінансової інфраструктури, яка одночасно охоплює банки, промисловість, медіа та енергетичні корпорації. При цьому їхні частки рідко перевищують 10%. Проте, саме така структура і створює ефект системного впливу, адже коли власність розпорошена між тисячами інвесторів, навіть міноритарні пакети стають важелями управління через голосування та корпоративні процедури.
Наприклад, такий акціонер може стати вирішальним для формування більшості (коаліції), яка ухвалює рішення. Або ж він може не мати необхідних 50%+1 акцій, але контролювати інші компанії-акціонери, які матимуть їх сумарно.
Цей механізм особливо помітний у великих публічних компаніях. Наприклад, у JPMorgan Chase найбільшим прямим акціонером є саме BlackRock з часткою близько 6,28%, поряд із Vanguard (5,28%) та State Street (4,17%). Формально жоден із цих гравців не контролює банк, але разом вони формують ядро впливу на корпоративні рішення, від стратегічного управління до ESG-політик і довгострокових пріоритетів бізнесу.
Зо останніми даними 2026 року, у портфелі BlackRock 5 681 компанія. Серед найвідоміших — Mastercard, NVIDIA, Amazon, Tesla, Meta, Apple, Microsoft, Johnson & Johnson, Walmart. Оцінка вартості портфеля — $5,7 трлн.
Окремий вимір цієї інфраструктури — перетин із медіаекосистемою. BlackRock і Vanguard серед ключових акціонерів великих медіахолдингів: Time Warner, Comcast, Disney та News Corp. Разом BlackRock та Vanguard володіють 18% акцій Fox, 16% CBS, 13% Comast (якій належать NBC, MSNBC, CNBC та медіагрупа Sky), 12% CNN та 12% Disney.
Ще одна особливість BlackRock — її роль у глобальній мережі пасивного інвестування. Через ETF Біржовий інвестиційний фонд, який містить різні активи (акції компаній, облігації, золото чи валюти) і сам торгується на фондовій біржі як єдина акція. та індексні фонди Різновид інвестиційних фондів, створених для повторення динаміки певного фінансового індексу. Замість того, щоб вибирати окремі акції, ви купуєте частку в усьому індексі одразу, стаючи співвласником десятків чи сотень компаній. компанія одночасно присутня у тисячах компаній по всьому світу — від банків до енергетичних гігантів.
Aladdin — технологічне ядро впливу
Окремим елементом впливу BlackRock є технологічна платформа Aladdin — система управління ризиками та інвестиціями, яка працює як цифрова «нервова система» фінансових ринків. Її створив засновник BlackRock з колегами у 1988 році. Програма збирає дані про кожен ринок, компанію та актив, а також використовує Machine Learning, щоб за долю секунди розрахувати, які угоди здійснювати.
Aladdin здійснює угоди з усіма класами активів у кожній галузі, платформу використовує Федеральна резервна система, пенсійні фонди та майже кожен великий банк США. Серед корпоративних клієнтів — Apple, Microsoft, Google. Він контролює понад половину всіх ETF, 17% ринку облігацій та 10% фондового ринку. Фактично це означає, що конкурентні гравці одночасно залежать від однієї технологічної інфраструктури.
Це створює ще один рівень впливу BlackRock — через контроль над інструментами аналізу та прийняття фінансових рішень.
Хто керує гігантом
CEO BlackRock — Ларрі Фінк — один із небагатьох керівників Волл-стріт, чия кар’єра одночасно живе в двох площинах: ринку капіталу та державної політики. За понад 40 років у фінансах він пройшов шлях від трейдера на ринку облігацій до CEO найбільшої у світі компанії з управління активами. На практиці це означає, що через фонди компанії Фінк опосередковано впливає на частину глобального багатства, зокрема й пенсійними накопиченнями мільйонів людей.
Його управлінський стиль сформувався навколо ідеї, що фінансист не може дозволити собі ігнорувати ризики — про них потрібно першим говорити публічно. Тому щорічні листи Фінка до CEO та інвесторів стали аналогом новин, що розповідають про зміни на ринку.
У різні роки він використовував їх, щоб підсвітити кліматичні ризики, структурні зрушення в інвестуванні та трансформацію глобальної енергетики. У 2020 році, зокрема, Фінк прямо говорив, що кліматичні ризики вже впливають на страхові ринки, нерухомість і довгострокові інвестиційні стратегії, а отже автоматично стають фінансовими ризиками.
Водночас Фінк не виглядає як ідеолог, який намагається радикально змінити систему: він визнає, що світ не може швидко відмовитися від нафти, газу та вугілля, і тому перехід до нової енергетики має бути поступовим. У цьому процесі він робить ставку на розвиток ядерної енергетики та великі інфраструктурні проєкти. Саме тому BlackRock дедалі більше фокусується на приватних ринках — інфраструктурі, енергетиці та приватному кредитуванні, які Фінк вважає основою майбутньої фінансової системи.
Читайте также: Український стартап автоматизував перехоплення «Шахедів» на 95% за допомогою ШІ
Фінк не поза політикою
Ларрі Фінк давно навчився головного правила великого капіталу: політичні цикли змінюються, але доступ до влади має залишатися. Його відносини з адміністраціями демократів і республіканців у США коливалися від «люблю» до «ненавиджу». Однак BlackRock стабільно залишалася інституцією, до якої Вашингтон звертається у кризові моменти.
Особливо показовою є історія взаємин Фінка з Дональдом Трампом. У різні роки CEO BlackRock одночасно був людиною з тісними зв’язками у Демократичній партії — підтримував Барака Обаму, відвідував фандрейзери Джо Байдена, — і водночас зберігав робочі контакти з республіканцями та самим Трампом. Їхнє знайомство відбулося у 2000-х, коли BlackRock управляла частиною капіталу майбутнього президента.
Однак «політичний роман» швидко перетворився на конфлікт. Коли Фінк став одним із найвідоміших облич ESG-інвестування та почав говорити, що «кліматичний ризик — це інвестиційний ризик», консервативне крило Республіканської партії оголосило йому майже політичну війну. Союзники Трампа називали Фінка «королем woke-капіталізму», а республіканські штати подавали позови проти BlackRock, звинувачуючи компанію у просуванні політичного порядку денного через інвестиції.
Та Фінк, схоже, вчасно відчув зміну погоди. Він зменшив публічний акцент на ESG, перевів розмову до енергетики, конкурентоспроможності та інфраструктури — і вже у 2025 році знову був привілейованим. Поворотним моментом стала угода BlackRock щодо придбання портів біля Панамського каналу, яку Трамп трактував як стратегічну перемогу США у суперництві з Китаєм. Президент особисто приймав Фінка у Білому домі та почав повертати його у своє близьке коло великих бізнесменів.
Історія Фінка і Трампа зрештою виявилася про спільне розуміння сили інтересу, адже у Вашингтоні ідеології змінюються, а потрібні люди — залишаються.
Роль у кризах: від 2008 до COVID-19
BlackRock часто опиняється поруч із державою в моменти великої турбулентності. Після фінансової кризи 2008 року компанія допомагала уряду США розбиратися з токсичними активами банків — тими самими, що ледь не обвалили фінансову систему.
Під час COVID-19 її роль стала ще помітнішою. Федеральна резервна система США вибрала BlackRock оператором масштабної програми підтримки ринків. Компанія допомагала керувати викупом корпоративних облігацій та ETF, щоб зупинити паніку й не дати фінансовій системі замерзнути. Формально BlackRock лише виконувала технічну роботу — діяла за інструкціями ФРС і не вкладала власні гроші.
Але тут і починається найцікавіше. BlackRock працювала на ринках, де одночасно втручалася держава, і добре знала правила гри зсередини. Критики говорили про очевидний конфлікт інтересів: компанія, яка вже домінує на ринку облігацій та ETF, отримала ще й доступ до внутрішньої логіки центрального банку. Тобто поки всі дивилися на пожежу, BlackRock сиділа поруч із пожежниками й бачила план евакуації раніше за інших.
Критика BlackRock і концентрація влади
Участь BlackRock у програмах Федеральної резервної системи швидко перетворила компанію на мішень для критики — причому одразу з двох політичних таборів. І республіканці, і демократи в Конгресі ставили одне незручне запитання: чи не стала BlackRock занадто великою, щоб її можна було ігнорувати?
Критики наголошували, що компанія вже має колосальний вплив на ринки, а тепер ще й опинилася майже всередині державної антикризової машини. У Вашингтоні почали відкрито говорити про ризик небезпечної залежності фінансової системи від однієї приватної структури — особливо якщо ця структура одночасно є і великим гравцем ринку, і партнером держави.
Дискусії викликали й міжнародні зв’язки BlackRock. Частина сенаторів ставила питання прямо: чи може компанія, яка активно інвестує в Китай, отримувати вигоду від співпраці з ФРС і паралельно посилювати свої глобальні позиції? Формальних доказів конфлікту інтересів не було, але саме постановлення запитання показувало рівень недовіри.
Окремою темою став масштаб непрямого впливу BlackRock на бізнес. У Конгресі дедалі частіше звучала думка, що коли одна компанія голосує в тисячах корпорацій і має доступ до логіки дій центрального банку, то вона вже інвестор, а частина влади.
Політики вимагали жорсткішого нагляду, щоб «громадськість знала, з ким ведеться бізнес». Вони побоювались, що тимчасова роль рятувальника під час кризи може остаточно закріпити BlackRock як фінансову суперструктуру, без якої система вже не зможе працювати.
Що далі?
Питання навколо BlackRock не в тому, чи стане вона ще більшою. Історія показує, що великі інституції завжди знаходять нові ринки та способи зростати. Значно цікавіше інше — чи не змінюється сам принцип роботи світової фінансової системи.
BlackRock не схожа на класичну імперію. Вона не купує заводи, не призначає своїх CEO в корпораціях і формально лише керує чужими грошима і стає партнером держави у кризові моменти. Найближчі роки покажуть, чи залишиться BlackRock просто найбільшим менеджером капіталу, чи перетвориться на фінансову «операційну систему» світу. І якщо другий сценарій справдиться, то ми вже не будемо рахувати гроші компанії, а поговоримо про її вплив на глобальну економіку. Бо проблема великої влади у тому, що всі помічають її масштаб лише тоді, коли без неї система вже не працює.
Читайте также: Продуктивність, автономність і екран: за що обирають MacBook
